►ВИХОВНІ ГОДИНИܨܓܨ

«Герої не вмирають!»

Вчитель.  Патріотизм - це одна із ланок людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.

Та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному українському місту, де значна частина населення навіть не знає української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із різних мов, який ми називаємо суржиком.

Українська культура зайшла в глухий кут, із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!

Вчитель. Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Вірність і мужність - ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!

Герої творять дійсність, герої формують обличчя світу - вчора, сьогодні і завтра, бо вони готові віддати все, і в тому числі своє життя, щоби осягнути свою мету, щоби здійснити свою мрію. Це герої залишили для нас здавалось би такі божевільні кличі: Або все - або нічого! Або пан - або пропав! Перемога або смерть!

Учень 1. Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація народилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крові на чорну українську землю.

Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

Слава Україні! - (Усі разом)  Героям Слава!

                          (кліп І.Федишин « Прошу в неба»)

Учень 2. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Україна:   Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

Учень 3:    Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно?

 

Україна:  В вогні та диму страдають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів,сестер,побратимів.

1 Учень:    На тебе боляче дивитись,

Нам залишається молитись.

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод.

І вийти з клітки поневолі,

Бо нам кріпацтва вже доволі.

Невже настали Сталінські часи?

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну,

І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

І  Батьківщину збережи!

                     

 (кліп О.Тарабарової « Я не хочу війни»)

 2 Учень:   Влада, насилля і розкрадання,

 Має відчути наше бажання

 Жити у мирі, без фальшування…

 Досить неправди! Досить страждання!

 Осінь не гріє руки та ноги,

 Гріють надії і діалоги.

 Зносити чинно мусим тривоги

 Й гордо стояти до ПЕРЕМОГИ!!!

3 Учень.: Хмари зловісні нависли над нами,

Сили ворожі нас довго гнітуть,

Станьмо ж до бою усі з ворогами,

Смерть або воля та згода нас ждуть!

4 Учень.:   Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

Вчитель:    Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

5 Учень. :  …і мовчки сотня непокорених героїв

 відходила у чисті небеса,

 і погляди знесилених мільйонів

 дивились вслід братам, батькам, синам;

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Відеосюжет «Білі лебеді»

Вчитель:   Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану  та АТО і заради чого вони  жертвують своїм життям. Трагічно загинув в зоні АТО колишній учень нашої школи Кириллов Антон( хвилина мовчання)

 6 Учень:   Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Вчитель.  Тоді, коли кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до країни повели б державу вперед.

                    Відеосюжет «Мир без войны»

"Знай свої права, дитино!"

 «СЬОГОДНІ ДІТИ – ЗАВТРА НАРОД»

В. Сухомлинський

МЕТА:

 познайомити учнів зі змістом основних статей Загальної Декларації прав людини, Конвенції про права дитини. Конституції України; допомогти запам'ятати основні поняття, розвивати пам'ять, мову, вміння класифікувати й узагальнювати; довести учням, що в основі документів про права людини лежать головні потреби всіх людей. Виховувати людяність, почуття чуйності, доброти.

ОБЛАДНАННЯ: Конвенція про права дитини; Конституція України;  вислови відомих людей, презентація « Я маю знати свої права»

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: закон, Конституція, ООН, Декларація, Конвенція, право.

ЗМІСТ ЗАХОДУ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА.

Вчитель. Доброго дня, діти, вчителі та гості! Сьогодні ми з вами вирушимо у подорож сторінками цікавої „Світової книги прав дитини”, ви дізнаєтесь про те, які права дітей закріплені в Конвенції ООН про права дитини, як Конституція України закріплює ці права за громадянами України.

Країна дитинства – дивна країна. Ніхто не може її обминути. Але коли залишаємо цю країну, назад повернутись не можемо.

Дитинство – найпрекрасніша пора людського життя. І кожен, хто приходить у цей світ повинен бути щасливим. Але щасливими не народжуються, ними стають. Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім’я. Недарма народна мудрість каже: « З родини йде життя людини», « Без сім’ї немає щастя на землі». Саме сім’я може зробити дитину щасливою. У кожної дитини повинні бути тато і мама, повинен бути дім, де б дитину любили, помічали, чекали, приймали завжди такою, якою вона є. У батьківській хаті назавжди залишається щось особливе, світле, що народжується в душах наших і серцях. Для кожної людини рідна домівка назавжди залишається приємним спомином, згадкою про те, що там був спокій, була радість,було щасливе дитинство

( Учениця читає поезію « Дитинство»).

Ця пора веселощів і сміху,

Ця пора, коли ростеш на втіху

Батькам, бабусям, дідусям.

Коли надії, сподівання

В тобі горять і звечора і зрання.

Коли усмішка радує усіх,

А нове слово – ніби відкриття.

Світ безтурботності й любові,

Де всі навкруг тобі готові

Віддать усе, щоб ти раділа,

Росла, сміялась, усе вміла.

У цьому світі кожен побував.

Та з неохотою його ми залишаєм.

Від мене він помалу теж відходить.

Так хочеться ще трішки тут побути.

Його тепло й турботу ще відчути.

Світ юності приходить на поріг.

Моє дитинство – вдячна я тобі повік.

Вчитель. Щастя дітей залежить не тільки від сім’ї, батьків, родини. Але й від того, як піклується про дітей держава. Сьогодні ми зібралися для того, щоб поговорити про права дітей, тобто про ваші права. Дуже важливо, щоб ви знали свої права, і не тільки знали. Але й уміли ними користуватись. У світі існує окремий день, присвячений правам людини – 10 грудня.

Майбутнє кожної нації – це діти. Якими вони виростуть, таким і буде майбутнє. Виростити і захистити дитину, зберегти її здоров’я, виховати у злагоді і мирі – це значить для дорослих – забезпечити собі щасливу спокійну і стабільну старість. З давніх-давен наші пращури дійшли до розуміння того, що права людини слід захищати.

Учень :     

        У неньки народилося дитя,

        Дитя моє! Бог дав тобі життя,

        І щоб ніхто не заподіяв шкоди

        Тобі, малесенький громадянине,

         Бог дав закони нашого народу.

Ведуча: — Ми говоримо: права дитини. А хто така дитина? (Дитина — це людина, якій ще не виповнилося 18 років). (Запитання до залу)

—      Кожна держава повинна піклуватися про своїх громадян: про чоловіків і жінок, багатих і бідних, про людей усіх національностей, будь-якого кольору шкіри, у тому числі про маленьких громадян. У кожній демократичній державі є Конституція, яка захищає людину, гарантує її права.

—      А що таке Конституція? (Запитання до залу)

Конституція — Основний Закон будь-якої держави. У ній записані усі правила, за якими повинні жити люди цієї країни. І правила ні в якому разі не можна порушувати!

За допомогою Конституції держава піклується про своїх громадян. Але в усіх малих громадян є ще й своя Конституція. Вона називається «Декларація прав дитини».

—      Чи чули ви про документ «Декларація прав дитини»? 10 грудня 1948 року проголосили Декларацію, завдяки якій запобігли 3-ій світовій війні. Вона має 46 статей, які включені до нашої Конституції. У цьому документі вперше були зазначені права дитини.

Вихід Буратіно та Мальвіна

Буратіно. Виходить, що наша держава повинна піклуватися про своїх дітей?

Мальвіна. О, Ви робите незвичайні успіхи, Буратіно! І лише одна-однісінька країна відмовилася. Це Країна Дурнів.

Буратіно. А цікаво, що це за права, які начебто я маю?

Мальвіна. Ну ось, наприклад: «Ніхто не має права ображати іншого, принижувати його, карати». Як це робив, наприклад, Карабас-Барабас.

Буратіно. Ух ти! Здорово! А ще!

Мальвіна. А ще кожна дитина має право ходити до школи і вчитися безкоштовно, щоб стати грамотним, розумним і вихованим.

Буратіно. Подумаєш! А якщо я не хочу вчитися?

Мальвіна. Значить, ви порушуєте виконання Конституції. Адже крім прав, кожна дитина повинна пам'ятати і про свої обов'язки. Ходити у школу, Буратіно, — це Ваш обов'язок.

Буратіно. Я так і знав! Зразу палки у колеса! Я думав, якщо мені дають права, це значить, можна робити, що завгодно!

Мальвіна. Ви не маєте жодних здібностей до правознавства.

Усі люди народжуються вільними і рівними, усі мають однакові достоїнства і права. Усі наділені розумом і повинні ставитися один до одного, як брати і сестри, незважаючи на колір шкіри.

Буратіно. Та це дурість якась написана! Люди не можуть народжуватися однаковими, рівними: наприклад, мій сусід, хлопчик, коли народився, важив 3 кг, а його братик — 2 з половиною...

Мальвіна. Послухай: народжуватися рівними — це не значить народжуватися однаковими на зріст і вагу або однаково сильними чи красивими. Це значить — народжуватися людьми. Адже ж ніхто ще не народився на світ міністром з портфелем або генералом з погонами!

—      А зараз ми поговоримо про ті казки, де були порушені права людей. Свої права ви повинні не тільки знати, але й розуміти їх. Ви розумієте їх? Зараз ми в цьому переконаємось.

Проведення «Казкової правової вікторини»

Мальвіна

-          Давайте проведемо «Казкову правову вікторину» і на прикладі героїв відомих вам казок спробуємо роз'яснити статті Конвенції про права дитини.

Ведуча проводить вікторину і по черзі описує негативні ситуації, у які

потрапив той чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке право,

визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього

героя.

Ситуація 1

Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці

заборонено брати участь в іграх та забавках сестер.

Яке право порушено стосовно Попелюшки?

(Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь

у розважальних заходах, що відповідають її віку.)

Ситуація 2

За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей із різних

соціальних пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушенням

суспільної моралі. Чи має право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком,

як Гекльберрі Фін?

(Так, адже Конвенція про права дитини визнає право на свободу асоціацій та

свободу мирних зібрань.)

Ситуація З

Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чи можна

вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною?

(Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожна людська істота, щоне досягла вісімнадцяти років.)

Ситуація 4

Мауглі не вміє говорити людською мовою -- лише видавати незрозумілі, з

точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли Мауглі в

лісі, замкнути його в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Які права

хлопчика порушено?

(Ні в якому разі. Мауглі може бути визнаний неповноцінною дитиною, і в

цьому випадку згідно з Конвенцією йому мають забезпечити гідні умови

зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-яке

жорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить

фізичному й психічному здоров'ю.)

Ситуація 5

Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі

школи чарівників Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?

(Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницю

кореспонденції.)

Ситуація 6

Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у

тридесяте царство. Які права дитини порушила злодійка?

(Згідно з Конвенцією дитина має право не розлучатися з батьками всупереч її

бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крім того, Конвенцією

забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їх із-за кордону.)

(Учитель відзначає учнів, які брали активну участь в обговоренні ситуацій

вікторини.)

Буратіно :

Знай свої права (презентація)

1.Усі діти мають право на любов і піклування.

2.Кожна дитина має право їсти гамбургери, чіпси і хот-доги, скільки їй

заманеться.

3.Діти, які добре ставляться до своїх батьків, повинні отримувати особливе

піклування з боку держави.

4.Усі діти рівні у своїх правах.

5.Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни.6.Кожна дитина може нецензурно висловлюватись, якщо вона цього схоче.

7.Діти-інваліди мають право на особливу турботу з боку держави.

8.Усі діти мають право на повноцінне харчування.

9.Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля.

10.Жодна дитина не повинна мити посуд.

11.Усі діти мають право на освіту.

12.Кожна дитина має право виконувати домашнє завдання за своїм бажанням.

13.Жодна дитина не повинна прибирати власну кімнату.

14.Особлива турбота надається дітям, які переюувають у конфлікті із законом.

15.Особлива турбота надається дітям-біженцям.

16.Діти мають право вільно висловлювати свої погляди.

17.Кожна дитина має право відмовлятися від обіду.

18.Усі діти мають право на медичну допомогу.

19.Діти мають право на вільне спілкування.

20.Діти, які мають брата або сестру, повинні отримувати додатковий захист і

піклування.

21.Особлива турбота з боку держави надається дітям, які не мають родини.

22.Жодна дитина не повинна бути примусово залучена до роботи, яка дає

комусь фінансову користь.

23.Діти мають право на інформацію.

24.Жодна дитина не повинна бути скривджена і принижена.

25.Кожна дитина має право одержувати сніданок у ліжко.

26.Жодна дитина не повинна бути об’єктом сексуальних посягань.

27.Діти мають право на свободу совісті, думки і релігії.

28.Кожна дитина має право безкоштовно розважатися.

Мальвіна:

Закони шкільної родини для української дитини

Закон 1.

Люблю я край свій дорогий,

Що зветься Україна –

І Батьківщині я своїй

Зросту достойним сином.

Закон 2.

Зі слова починається людина,

Із мови починається мій рід…

Люблю свою я мову і пісню солов'їну,

Що полонила ніжністю весь світ.

Закон 3.

Повинен кожний гідний син,

Всяк український громадянин

Сторінки роду свого знати

І свято їх оберігати!

Закон 4.

Моя рідна школа – святиня моя,

Люба і дружна велика сім'я.

а) Я люблю і шаную Учителя свого.

б) Буду добре я учитись

І культурно поводитись.

Буду гідним скрізь і всюди,

Щоб нести вам радість, люди!

Закон 5.

Вишита сорочка, рушник та калина

З цього починається ненька Україна.

Обереги пращурів завжди поважай

З ними ти наслідував рідний дім і край.

Закон 6. Святими хай будуть навічно

слова:

"Вітчизна, як ненька, у мене одна".

І жити я хочу назавжди, як нині,

На мирній Землі у моїй Україні.

Закон 7.

Хочеш Людиною справжньою стати?

Наші Закони навчись поважати,

Навчись їх виконувати завжди і всюди,

Тоді і тебе поважатимуть люди

Вірш «Твори добро»

Ти добро лиш твори повсюди.

Хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю.

Ти вкопай і почисть криницю.

Волю дай, погодуй пташину.

Приласкай і навчи дитину.

Бо людина у цьому світі,

Лиш добро повинна творити!

Мальвіна:

Звичайно, дуже добре знати свої права, а ще краще – пам’ятати про обов’язки. Який ваш головний обов’язок? Вчитися, стати освіченими, мудрими, вихованими людьми. Ваше майбутнє, майбутнє нашої України залежить цілком від вас, від того, з яким багажем знань залишите ви стіни нашої школи. Вам у майбутньому розбудовувати наш великий дім, ім’я якому – Україна.

 (Учні перелічують обов’язки)

Обов’язки:

1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли,

щоб ставились до нас.

2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини.

Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.

3. Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати їм.

4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну

придатності. Поважати працю кухарів.

5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб

воно приносило корись і не заважало іншим.

6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки;

старанно виконувати домашні завдання.

7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві.

Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону.

8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати своїдумки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні.

9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі

потреби.

10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки.

Дотримуватись правил мовного етикету.

11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.

12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види

обслуговуючої праці.

13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах.

1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих.

15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не

створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки.

Вчитель :

Перед вами життя, в якому ще багато зла, несправедливості, жорстокості, експлуатації, приниження, образи, неповаги. Відстоюйте завжди свої права, свою свободу. Але відстоюючи свою свободу, не утискайте свободу інших.

Говорячи про «Конвенцію про права дитини», ми сьогодні не згадали, що кожна дитина має ще одне дуже важливе право. Це право на любов. Нехай же це ваше право завжди виконується, будьте здоровими, щасливими, радісними, отримуйте любов не тільки від своїх батьків, але й від усіх людей, які живуть поруч вас і також ви обдаровуйте усіх своєю любов’ю. Розливайте свою любов на всіх людей, що живуть поруч. Старайтесь, щоб всім було з вами легко, приємно, комфортно. Намагайтесь пов’язати своє життя зі словом давати.  І завжди пам’ятайте, що давати, куди приємніше, ніж брати. Чим більше будете давати, тим більше будете отримувати самі. Якщо будете намагатись робити щасливими інших, щасливими будете завжди самі.

Мальвіна :

«Діти – живі квіти землі!», - писав Максим Горький, і як кожній квітці, нам, дітям, потрібні певні

погодні умови для повного розквіту. Сьогодні ми діти, завтра – народ!

«Діти України, квіти України» пісня

ВИХОВНА ГОДИНА

«ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ»

МЕТА: знайомлячи учнів з жахливими фактами геноциду окупаційної влади проти українського народу, викликаючи жаль, співчуття, обурення і ненависть до катів, поглиблювати розуміння цінності свободи й незалежності України, а також особистої критичності кожного громадянина до її закріплення і зміцнення, щоб ніколи не повторилися репресії, голодомори, нехтування правами людини; виховувати патріотів своєї держави.

ОБЛАДНАННЯ: хлібина, кетяг калини, свіжі квіти, свічки, виставка книг і газетних матеріалів присвячених голодомору.

ХІД ЗАНЯТТЯ.

На столі — розламана хлібина, поруч кетяг калини, букет свіжих квітів, перев'я­заних чорною стрічкою, свічка у підсвічнику.

Лунає музика — «Реквієм» А. Моцарта (упродовж композиції звучатиме то тихіше, то гучніше). Учні, одяг­нені в темного кольору вбрання, виходять з обох боків і шикуються в журавлиний ключ.

Учень запалює свічку.

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми —

Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

Вчитель (запалює свічку):

— «Літа 7441 від Створення світу, літа 1933 - від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — ста­рих, молодих, і дітей, і ще не народжених — у лонах матерів.

Сталося це літа Божого 1932-го

Сталося це літа Божого,

Яке запам'ятається кожному

Навічно, важко, гірко.

Сталося це літа Божого 1933-го.

Пекельні цифри і слова

У серце б'ють неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять другий...

Голод... Голод...

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Сім мільйонів (Боже мій!)

Недолічилась Україна.

Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу.

Сколихнулась Україна від скорботи і жалю. Припустилися від чорного болю жалобних стрічок Державні прапори. Запізнілими дзвонами шукаємо мільйони українських душ, щоб вписати їх в історію Пам'яті.

1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Жахливо навіть через 78 роки ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди залишалися без зернини. І це у врожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали роди і села Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах.

Україну називали житницею, але, грабуючи її, по-справжньому не да­вали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова наймичка. Хоч і сильна духом.

Учень:

Остання хлібина

Це остання хлібина, остання!

Очі горем налиті вщент,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання!

Після неї голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку,

Умирати вже вам пора.

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить.

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б'ється рівно і хоче жить.

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою — клекіт орлів,

А на вигоні — трупи чорні,

Там, де саваном сніг білів.

Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть переда­вати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті.

Учениця:(запалює свічку — кожен учень перед читанням також запалює свічку пам'яті — робить крок уперед):

«Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дво­рах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий жи­віт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безко­нечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти...».

Учень: «Петро Макарович Соловищук з села Луки Дашівського р-ну на Вінниччині: «Батько кладе на тачку моїх два брати 1 сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгор­нув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою ки­дать землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько... І так від моєї родини ніякого сліду — ні могили, ні хреста. Тільки імена».

Учитель. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит­тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

Учень

Бозю! Що там у тебе в руці?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку,

Щоб не втонути в Голодній ріці!

Бачиш, мій Бозю, я ще Дитинка,

Тож підрости хоч би трохи бодай:

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я пташенятко, прибите в дорозі,

Хоч би одненьку пір'їночку дай:

Тато і мамо — холодні мерці.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю! Сніг дуже білий,

...Бозю, що там у тебе в руці?..

Учитель: У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світ­лою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.

(Запалюється свічка.)

Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жерт­вував собою. Вони повинні жити в нашій пам'яті.

 (Хвилина мовчання)

Презентація «Голодомор 1932-1933 років»

Учитель: Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

Нині доля Батьківщини в руках ваших батьків, завтра – у ваших. І щоб ніколи не повторилися трагедії народу, щоб ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Щоб знали, якими кривавим був шлях до свободи, й дорожили нею.

 

Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні

Мета: познайомити учнів із історичним та суспільним значенням Революції гідності, розкрить суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати героїзм українських захисників і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України.

Учень.

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація ! Хай знають всі у світі:

Ми є ! Народ піднявся із колін !

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(звучить Державний Гімн України, всі учні виконують Гімн)

Учитель.

11-лютого 2015 року, Указом Президента України № 69\2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам*яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам*ятний день – «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. У цьому документі сказано: « На підтримку ініціатив громадькості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності(листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України»

Відео «Воины света»

Революція гідності або ж Єврореволюція, Євромайдан проходила з листопада 2013 по лютий 2014. Чому ж днем пам*яті героїв Небесної сотні стало 20 лютого ?Бо саме у цей день силові структури вперше відкрито стали застосовувати справжню зброю проти учасників революції. Рівно рік назад у Києві загинуло 67 людей, яких підступно вбивали, не даючи жодного шансу. Сотня історій, сотня людських життів, сотня нових зірочок на українському небосхилі, сотня героїв !!! Сьогодні ми поговоримо про них, бо не маємо права забути ! Ще не скоро висохнуть сльози матерів, які втратили своїх Героїв… Ми повинні завжди пам*ятати про цих мужніх людей, які не боялися померти за Україну…Пам*ятати і розповідати про них… не тільки про мертвих, але і про тих.. хто залишився живий…На прикладі Героїв Небесної Сотні маємо виховувати наступні покоління.

Героя Небесної Сотні

Як журавлі, що ринули у небо,

Покинувши цей грішний світ

Лишили по собі кривавий,

Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде

Не думали про щастя чи добро.

Вони ішли…Ішли назустріч смерті,

І страху зовсім не було.

Небесна Сотня-героїв незборені,

Найкращі, найвідважніші сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші мріяли, любили і жили…

Вшануємо їх пам*ять хвилиною мовчання.

Мільйони скорботних секунд

Мільйони незмірних скорбот!

Минула незмірна скорбота!

Минула хвилина мовчання…

Пам*ятаємо – вони віддали життя за нас. Слава героям, Герої не вмирають!!!

Учитель:

Ø Є надія, що сьогодні мудрість батьків зіллється з молодим розумом , щоб вберегти рідну землю, на якій пролито стільки крові від нового лиха та страждань.

А чи лего бути патріотом ? Чи вважаєте ви себе патріотами своєї держави ? Чому ?(відповіді дітей)

Зараз, як ніколи, наша армія на сході України  потребує допомоги від нас, і не тільки  матеріальної, а й моральної. Воїни мають бути впевненими, що люди, за яких вони воюють, за яких віддають своє життя, боронять від ворога – їх люблять, про них не забувають, підтримують і допомагають. До нас, на наший урок мужності, завітали саме бійці, які пройшли ті незабутні, страшні, жорстокі секунди, хвилини, години, дні і ночі…ім*я якій війна ! Вітаємо вас на нашому заході присвяченому Героям Небесної Сотні та воїнам, які воюють, воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю.

(виступ АТОвців, запитання дітей до бійців)

Учитель:

Пройдуть роки, пройдуть століття, але і нові покоління будуть зберігати святу пам'ять про героїв України, героїв нашого з вами часу. І вірш в подарунок, вам шановні наші герої, продекламує учениця 8-б класу Долотецька Анна.

Дякуємо за увагу. Слава Україні!!!