ДОСВІД РОБОТИ
вчителя зарубіжної літератури
Пилипенко Л.Б
Урок –
сплав книжки, життя і науки на виховній основі.
Євген
Ільїн
Вступ. Педагогічна Конституція Європи зазначає, що «високий
професіоналізм і компетенції учителя спрямовуються на формування
повноформатного суб’єкта європейського процесу – людини глибоких знань і
культури, носія гуманістичної філософії, світогляду, моралі, національних і
загальнолюдських цінностей, виховання вмінь, потреби, прагнення їх реалізації в європейському і
світовому життєвому просторі» («Педагогічна
конституція Європи - електронний ресурс, ст 6.4).
Із огляду на це виникає потреба
вдосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх закладах із метою
створення нового, оптимального освітнього середовища. Потрібна переорієнтація
освіти зі знаннєвої парадигми на діяльнісну.
Тема досвіду. Самореалізація особистості
учня шляхом створення оптимального освітнього середовища на уроках через викладання літератури як мистецтва
слова.
Адреса досвіду. с. Піщане, Піщанська гімназія
Мета досвіду. Розробити стратегію «нової педагогічної
етики, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво.
Ця етика стверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження
людської гідності, довіра), зумовлює використання діалогу як домінуючої форми
навчального спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання
життєвих ситуацій, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору,
авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання»1 .
Завдання
досвіду. Показати нові підходи, види, форми роботи на уроках. Знищити
стереотип «вторинності» у викладанні
мистецтва слова, розкрити прийоми організації навчання однозначно на
різних рівнях складності, сприяти утвердженню всіма засобами цінності й
гідності дитячої особистості, відродженню та розвитку національної культури й
духовної єдності нації.
Наукова основа досвіду. Виховувати людину «з творчими
життєвими орієнтаціями, наділену розвиненим естетичним смаком і широкими культурно-пізнавальними
інтересами, умінням самостійно спілкуватися з творами мистецтва слова та
свідомо сприймати втілені в них духовні цінності: почуття вірності, любові до
Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання свого
конституційного й громадянського обв’язку із захисту національних інтересів,
цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової,
демократичної, соціальної держави»
Актуальність досвіду.
Рекомендація вивчати літературу як мистецтво слова давно назріла. Вона слушна й
закономірна. Предмет цей специфічний. Специфіка його полягає в тому, що
вивчається мистецтво, (а не наука – географія, історія, фізика тощо) . Тож і
методика його має йти від специфіки. Щоб з’ясувати, що таке мистецтво, треба
знати передусім закономірності, за якими
воно створюється, бо вивчення художнього твору переважно на рівні теми та ідеї
і навіть саме по собі первісне читацьке сприйняття аж ніяк не гарантують ані
розуміння, осягнення об’єктивного змісту цього твору, ані естетичного розвитку
читача.
Та все ж підстав для драматизації
ситуації немає. Справа в тому, що викладання літератури як підручника життя,
яке склалося, включає в себе і
викладання літератури як мистецтва слова. І ці елементи використовують усі
вчителі, одні меншою, інші більшою мірою. Але всі!
На уроці та поза ним завжди було виразне
читання, переказ тексту, читання його в особах, складання різноманітних планів,
характеристик персонажів, інсценування художніх творів, підготовка ілюстрацій
до них, написання кіносценаріїв, листів від імені літературного героя,
розгадування кросвордів, вікторин… Але ці та інші подібні їм форми роботи
стосуються і методики вивчення літератури як мистецтва слова.
Та лише на цій підставі сказати, що
література вивчається саме як мистецтво слова, не можна, бо тут усе вирішують
акценти: на якій меті вони наголошують – виховній чи емоційно-естетичній. На жаль, акценти досі ставляться на першій.
Вивчення ж літератури як мистецтва слова несумісне з прямолінійним, позаестетичним з’ясуванням
усіляких, бодай найактуальніших, моральних проблем без створення оптимального освітнього середовища для самореалізації
особистостості.
Новизна досвіду. На основі художнього тексту складаються
завдання, що сприяють самореалізації та саморозвитку особистості, які реалізуються
в практичній діяльності за допомогою сучасних навчальних технологій ( особистісно зорієнтованого
навчання, проектної, інтерактивної, проблемно-пошукової, дослідницької, ІКТ).
Що ж таке вивчення літератури як
мистецтва слова? Це організація навчальної діяльності учнів, спрямованої на
емоційно-естетичне сприйняття художнього твору. Переживання краси його, форми
та естетичного змісту.
До чого передусім зобов’язує вивчення літератури як мистецтва
слова? До надання належної уваги формі художнього твору, розкриттю, усвідомленню її
краси, довершеності, ролі та значення в естетиці письменника, бо художній твір
– це не просто переказ якоїсь життєвої історії, а нова реальність, світ,
створений уявою митця – генія. Обрана ним форма відтворює його філософію,
світовідчуття, внутрішній світ. Чим вона оригінальніша, тим вища зацікавленість
читача твором.
Вивчаючи форму, вивчаємо й зміст, досі
такому підходу не надається належного значення, вважається, що домінуючим у творі
є зміст. А це позбавляє урок естетичної наповненості, зводить розмову в етичну площину.
Насправді ж аналіз твору має бути
комплексним, проводитися в єдності змісту і форми. У центрі такого аналізу –
автор з його концепцією світу й людини. Це зумовлює орієнтацію на всі рівні
художнього тексту, а не лише на сюжетно-фабульний та героїчний. І головне –
висвітлює взаємозв’язок змісту і форми, дозволяє відчути позицію автора, його
присутність у творі.
Завдання полягає в тому, щоб на уроках
літератури досягти єдності
емоційно-образного й свідомого сприйняття художнього твору ( гармонії розуму та
почуттів). Лише досягнувши такої єдності, ми можемо говорити про викладання
літератури як мистецтва слова як про
факт, що відбувся через створення умов для самореалізації особистості.
Ще одна важлива складова вивчення
літератури як мистецтва слова – емоційність.
Якщо цієї складової немає, якщо переживання й співпереживання не досягнуто, то відбувається лише розумове
сприйняття предмета, закріплення у свідомості учнів «наївного реалізму», коли
змішується правда життя й правда мистецтва. Художній твір не осмислюється
дітьми як факт мистецтва, учні не можуть дати йому естетичної оцінки,
вірячи в реальне існування зображеного героя, тощо…
Досвід носить модифікаційний та
комбінаторний ( частково) характери.
Результативність досвіду. Виховання школяра як людини моральної,
людини культури з розвиненим естетичним й етичним ставленням до книги, добра,
навколишнього світу й самої себе, вільний розвиток особистості.
Практичне значення досвіду. Вивчення літератури як мистецтва
слова через створення умов для самореалізації учня розвиває у школярів:
·
здатність до літературних і наукових
досліджень;
·
уміння працювати з різними джерелами
інформації;
·
мобільність, уміння брати участь в
організації уроку, працювати в команді;
·
здатність учитися протягом усього життя;
·
уміння самостійно приймати рішення й
нести відповідальність за результат своєї діяльності;
·
прагнення до самовдосконалення, самореалізації,
самовираження, самовизначення, до раціональної, продуктивної, творчої співпраці
з учителем;
·
звичку використання знань в інших
галузях мистецтва, як інструменту для розв’язання життєвих проблем;
·
навички володіння комунікативною
культурою;
·
здатність до критичного мислення, уміння
займати активну життєву позицію, шукати нестандартні рішення в будь-яких
ситуаціях;
·
умінню навчатися самостійно;
Умови ефективного існування
досвіду. Реальне знання дитячих можливостей, прогнозування найвищого
розвитку творчої особистості.
Занепокоєння деяких вчителів, що
самореалізація особистості через викладання літератури як мистецтва слова «унеможливлює» використання її виховного
потенціалу не має під собою підстав. Навпаки, таке викладання підносить
використання цього потенціалу на якісно новий рівень, бо здатне надати йому
органічності, позбавити набридливих повчань, моралізаторства. Адже виховує сама
методика художнього твору: учні не обмежуються його інтуїтивним, емоційним
сприйняттям чи переказом, коментуванням учителя. Вони вивчають те, що можна
назвати художністю. А художність – це формальна ознака чи якість, що існують
самі по собі, незалежно від змісту. Художність – «це гармонія змісту і форми» (
В. І. Толстих), де обидва компоненти цілого містять естетичне достоїнство:
художню форму й художній зміст.
У мистецтві ж «що художнє, те вже й
моральне» ( В. Г. Белінський), «моральне те, що прекрасне» ( Г. Флобер).
Вивчаючи художність, зображені у творі
конфлікти, характери, інші компоненти
форми, учні відкривають нові грані його ідейного змісту, зіркіше бачать
проблематику, піднімаються на новий
рівень її осмислення. У результаті цілеспрямованої роботи вчителя вони наближаються
до розуміння об’єктивного змісту твору,
який і є метою його
вивчення. Головне ж, що таке вивчення породжує емоційне,
естетичне задоволення, відчуття прекрасного, що має синтетичний характер.
А там, де таке задоволення є, там і є
виховання – виховання культури почуттів, високих духовних устремлінь, прагнення
творити добро й гармонію. Жити за законами краси, засуджувати зло й
несправедливість – цьому вчить мистецтво, література зокрема. У цьому їх
виховне значення для створення умов самореалізації особистості.
Можливості
творчого використання досвіду. Питання розкриває проблеми літературної
освіти: виховання читача, розвиток і плекання в ньому особливого таланту, без
якого не мислиться повноцінна, творча особистість, - читацького. Адже розуміння
прекрасного – це той же талант, що й талант творення. Це в ідеалі означає, що
школа мусить дати кожному випускникові такий рівень естетичної підготовки, який
дозволив би йому орієнтуватися в явищах мистецтва, відрізняти справжню
літературу від низькопробних підробок, грамотно задовольняти свої потреби в
спілкуванні з прекрасним.
Таке формування літературної освіти
цілком кореспондується з нинішнім розумінням освіти як сфери обслуговування
людини, надає вивченню предмета певної прагматичності, закоріненості в
практику, сприяє виробленню в школярів власних естетичних суджень і – ширше –
влаштуванню їхнього життя за законами краси.
Вимоги часу. Створення умов для самореалізації особистості через
викладання літератури як мистецтва
відбувається, на мій погляд, за умови
викладання літератури як морально-етичного курсу. Урок літератури будується за
законами мистецтва; навчання не домінанта, а лише складова частина програми
виховання; навчальний процес виховує у школярів патріотизм, пізнавальну
потребу, потребу в саморозвитку, емоційні почуття, естетичні смаки, готовність
до праці, моральні принципи. Використання педагогіки експресії ( «слово + почуття»),
формули особистісного підходу, методу духовного контакту, демократизму у
вивченні художнього твору допомагає
кожному учневі стати Людиною. Ядром уроку є «питання - проблема», яке має
особистісне значення для кожного учня. Формула «деталь – питання – проблема»
створює проблемні ситуації на уроці літератури, перетворює урок в людинотворчий
процес, у мистецтво спілкування, відкриття, сумісну діяльність учителя й учня. Дитина
починає вірити у свої найкращі якості, у свої сили, підноситься до висот
гуманізму.
Учням пропонуються основні напрямки гуманітарної
культури, із яких вони вибирають те, що більше імпонує їхнім інтересам: музичну
культуру, образотворче мистецтво, мовленнєву культуру, прикладне мистецтво.
Напрямки подальшого удосконалення досвіду. Викладання літератури як морально-етичного курсу. У роботі
лише спроба започаткувати таку розмову.
Це по-перше. А по-друге, згадані
міркування можуть здатися полемічними. Справді, зміна парадигми викладання
предмета – річ серйозна й неоднозначна. Обговорення шляхів і способів такої
зміни, безперечно, було б корисним. Торуймо разом шлях до викладання літератури як мистецтва слова через створення
оптимальних умов для самореалізації особистості!
* 1, 2 Із проекту «Концепції
національно-патріотичного виховання»
Слово про слово
Учитель – людина, яка може робити
важкі речі легкими.
Ральф Волдо Емерсон
Література – це не тільки й не стільки дидактика. Вона – засіб задоволення потреби естетичної –
гармонія, досконалість і ідеал, духовно-моральний спосіб задоволення смаків людини, закарбований у слові.
«Література – це базовий вид мистецтва.
Основа всієї культури. Література сьогодні – це людинознавство», – стверджує
С. Я. Маршак у статті «Талант
читача». А Й. В. Гете свого часу сказав: «Добрі люди і не підозрюють, скільки
треба праці, щоб навчитися читати… Я сам на це витратив вісімдесят років і все ж не можу сказати, що досяг мети»…. На
мій погляд, підтримка читання – стратегічний елемент культури… не тільки
освіти, а й загальнодержавна проблема. Бачу вирішення цього питання в
проведенні уроків за новими освітніми
технологіями, завдяки яким література зумовлює культуру нації. Постає питання:
учити напам’ять чи застосовувати шляхи спостереження, зіставлення, дослідження,
порівняння? Форми роботи – евристична бесіда, компаративний аналіз, поетичні
диктанти, уроки-семінари, різнорівневі тестові завдання проблемного й творчого
характеру. Прийоми роботи: літературна
селекція, літературний сонцеворот, літературний гребінець, скіфський
ланцюжок, символічний ключ, літературний
квілінг. Завдання формулюю таким чином,
щоб були реалізовані всі складові
літературного компонента, тобто простежувалися емоційно-ціннісна, літературознавча, культурологічна й компаративна
змістовні лінії літературної освіти. Уроки компаративного аналізу («Прекрасні стежки» за
творчістю І. Франка та Ф. Достоєвського) допомагають вирішити питання
«просвітницько-демократичного гуманізму».
Уважаю, що вивчення літератури можливе лише як
творче завдання в плані вивчення особистості та створення ноосфери,
формування емоційної схвильованості, розвиненої, відтворюючої й творчої уяви,
уміння бачити художню деталь, словесні образи, відстежувати позицію автора. Проаналізувати
наново – пережити. Перед вивченням новели Ф. Кафки «Перевтілення» проводжу урок
«Експресія непочутого крику» за творами Кафки «Верхи на кадобі» і В. Стефаника
«Діти».
За новою програмою чітко розписана саме діяльнісна лінія, поділена на три
розділи: організація навчальної
діяльності через самостійну вибудову, мотивацію, мету, планування етапів,
систематизацію, узагальнення, приведення аргументів, встановлення міжпредметного
зв’язку, роботу з науковими джерелами, спілкування з однокласниками.
Використовую збалансоване
читання , спираючись на програму особистісно зорієнтованого навчання «Крок за кроком»; сімейне читання за
рекомендаціями Ш. Амонашвілі.
Метод «Навчаючи
вчуся» дає можливість прилучитися до різних рівнів мовленнєвої діяльності:
аудіювання, говоріння, читання, письма.
У практиці використовую метод проектів, описаний Г. Ващенком і С.
Шацьким. Теорія стає засобом виконання практичних завдань. Головне – зацікавити учнів у набутих знаннях,
що можуть знадобитися в житті. Типи проектів: дослідницькі, творчі, рольові,
інформаційні, прикладні. Наприклад, у 5 класі проект «Что за прелесть эти
сказки». Метод сприяє організації когнітивної й комунікативної діяльності
учнів. Я ж використовую його як засіб читацько-мистецької компетенції учнів. Що
це дає?
* глибше
вивчається тема;
*
учитель й учень стають однодумцями, покращуються міжособистісні стосунки;
*
підвищується самооцінка;
* під
час захисту проектів покращуються мовленнєві навички;
*створюється спільний продукт;
*виникає необхідність розробки нової шкали
оцінювання учнів (використовую «Листи самовзаємооцінювання»). Метод проектів дає можливість продовження саме
центрової діяльності учнів, розпочате
програмою «Крок за кроком» + залучення
батьків, які тактовно зникають уже в вересні 5 класу. Цікаво, що на 600 рядках
«Національної доктрини освіти» слово «батьки» вжито 3 рази, а слово «сім’я» - 1 раз. У
«Законі про освіту» відповідно – 13 і 9, та й пов’язані ці слова з поняттям «діти-сироти»,
а тому до істинних батьків відношення не мають.
Використовую елементи педагогічної техніки
Анатолія Гіна, яка базується на принципах свободи вибору, відкритості,
ідеальності, зворотнього зв’язку. Автор стверджує: «Ідеальна дидактика – це її
відсутність, а учні працюють. Ідеальне
управління, коли управління немає, а його функції виконуються. Кожен знає, що
йому робити, і кожен виконує свою справу, тому що хоче її робити». За технологією А. Гіна пропоную урок «Серце без
коханої незряче». Беатріче Данте, Лаура Петрарки, Джульєтта
Шекспіра, Анна Кареніна Толстого, Незнайомка Блока, Маргарита Булгакова,
Безприданниця Островського, Бокаччо, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Макіавеллі
і Гвірччардіні допомогли учням усвідомити величну місію мистецтва і літератури
зокрема.
Продовжую також у 5-6 класах акцентувати
увагу учнів на ролі діалогу в формуванні
образної картини світу: діалог героїв, діалог письменника й читача. У 7-8
класах – діалог письменників, часів, особистості, яка мислить. У 8-9 класах –
діалог художніх інтерпретацій, мистецтв, національних культур, описаних
Валерієм Храбровим. Діалог допомагає зануренню в нескінченний культурний контекст, розвиває
духовну й творчу активність, що сприяє розумінню художнього значення й
становленню особистості читача. «Щоб уникати помилок – слід набиратися досвіду,
щоб набиратися досвіду, треба робити помилки», – стверджував канадський педагог Лоуренс Дж.
Пітер.
Використовую на уроках ІКТ, адже «людина освідчена та, яка
знає, де знайти те, чого вона не знає» ( Георг Зіммель).
Часто на уроках і під час підготовки
спираюся на поради Конфуція, навчаю своїх учнів
поєднувати нові ідей зі старими
перевіреними, учитися тільки через діяльність, використовувати в навчанні
музику та поезію, навчатися того, як треба вчитися. Пристосовуюсь до індивідуальних потреб учнів, формую
моральні цінності та ввічливість. Віддаю перевагу прийомам: на смак і колір, сліпий
музикант, герої, що ожили, Пізнайко, вартові, авторська майстерність, театр
мім, шпаргалка, Шерлок Холмс, ланцюжок, мовники, філософи, дискусія, діалог
Сократа. Дотримуюсь мудрості «Допитливість створює вчених і поетів».
Використовую «систему
позитивного мислення» для відчуття особистого щастя учня від спілкування з
книжкою. Читач створює сам собі ту радість, у якій живе за принципами любові:
·
наш світ безмежний, у ньому вистачить достатку для всіх;
·
кожна людина чарівна, здатна творити себе і
свою природу;
·
відношення
Світу до Людини залежить від відношення Людини до Світу;
·
«таємниця успіху – відмовитися від старих
мертвих думок» ( Н. Піл);
·
світ гідний замилування.
Урешті учні погоджуються із О. Басанець: «Серйозну літературу читати
обридло, легковажну – гидко, а читати щось таки хочеться».
У старших класах
проводжу структурно-семантичний аналіз
твору, який спрацьовує як засіб
активації читацького сприйняття. В основі – внутрішня структура, домінуючі зв’язки,
упорядкованість. Урок має таку структуру:
·
випереджальне завдання аналітичного
характеру;
·
постановка проблемного завдання;
·
знаходження конструктивного вузла;
·
визначення сенсів, що розширюють
розуміння тексту;
·
знаходження нового вузла на основі
здобутих знань;
·
фіксування результату;
·
постановка аналітичних завдань
«назавтра».
Наприклад. 1. Урок-дослідження «Мистецтво
бути людиною» за творами: Кіплінга
«Якщо…», В. Сухомлинського «Листи до сина». 2. «Три аспекти естетизму в романі О. Уайльда «Портрет Доріана Грея». 3. «Крізь
призму галюцинарного реалізму (
творчість В. Голдінга, Мо Яня, Л. Дерема, В. Підмогильного)», «Огляд літератури
кінця ХХ – початку ХХІ ст…»
Останнім часом віддаю перевагу уроку-синтезу
мистецтв. Наприклад, вивчення ліричних творів про природу: «О, предел очарованья! Как прекрасна
там весна» (В. Жуковський). На такому уроці необхідне використання
ПК та ІКТ. Урок «Образ Фауста в літературі, музиці, малярстві» або урок за
творчістю Петрарки « Да
будет славен тот, кто воспевал любовь».
Розробила електронну технологічну карту
для кожного класу під назвою «Система навчальних цілей літературної освіти» за
розділами: мати уявлення, знати,
розуміти, уміти, з’ясовувати,
вирізняти, виявляти, відтворювати, зіставляти, виразно читати, складати творчі роботи.
Календарний план складаю у формі проектно-конструкторської моделі курсу
за розділами: час, кількість годин, тема уроку, можливі навчально-едукативні
ситуації, моральні цінності, змістові лінії: літературознавча, аксеологічна, культурологічна,
мовленнєва, діяльнісна і компаративна; тип уроку, мета літературної освіти.
Наприклад, урок «Гобсек» Оноре де Бальзака,
Плюшкін із «Мертвих душ» М. Гоголя і Карпенко-Карий «Сто тисяч», «Притчі
про двох друзів та три камінці». (Через роки друзі повернулись додому із повними мішками. Один із
них знайшов на дні пустого мішка Любов, Здоров’я, Увагу, Дружбу. А інші: жадібність, байдужість, жорстокість.
Це – життєві цінності. Або про те, як Бог Вакх оселився на березі річки Пактол.
Не було тільки вчителя Силена. Його знайшли й привезли до царя Мідаса. Бог Вакх
на шану до Вчителя обіцяв дати Мідасаду нагороду, вищу за золото, «Зроби так,
щоб все, до чого я доторкнусь,
перетворилося на золото». Навіть вода,
якою він мив руки, стікала золотими струмочками. Ось Мідас сів за стіл, але…
голодна смерть чекала на нього. «І, зрозумівши помилку, Мідас забажав віддати
свій дар, жорстоко поплатившись за пожадливість»).
Цікаві для моїх учнів уроки компаративного аналізу. 1. «Чужі серед своїх» ( життя і творчість Т. Манна
і Б. Брехта) – урок-дослідження. 2. Новела «Маріо Чарівник» Т.
Манна і драма «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта. Це твори-попередження кожному народові не зв’язувати себе з фашизмом
спільною відповідальністю за криваві злочини.
Твори сучасної літератури громадянознавчого та патріотичного напрямку об’єдную рядками поета: « Війна, то щедра, то убога.
Тривати може цілий вік, Але від неї анічого Не має простий чоловік».
Зарубіжну
літературу вивчаємо паралельно із вивченням української культури. Так до
уроків за темою «Как океан
объемлет шар земной, земная жизнь кругом объята снами…» ( Ф. Тютчев») залучаємо твори: «Сон смешного человека» Ф.
Достоєвського, «Сон
Макара» В. Короленка, «Сон репортера» А. Чехова, «Сни Чанга» І. Буніна, + сон Митрофана в
«Недорослі» Фонвізіна, Гринева в «Капитанской дочке» Пушкіна, сон Тетяни в
романі «Євгеній Онєгін», образи Царя
Бориса і Дмитра Самозванця в «Борисі Годунові», городничого в «Ревізорі»,
образи Коробочки і Ноздрева в романі Гоголя «Мертві душі», Катерини в «Грозі»
Островського, Бальзамінова і його матері в «Женитьбе Бальзаминова», тещі
Іпполіта Матвійовича в «Дванадцяти стільцях» Ільфа і Петрова, монархіста Хвороб’єва в «Золотому телятку», Андрія Соколова в «Долі людини», «Был вещий этот сон или не
вещий» А. Ахматової, «Прекрасный сон,
когда желанным дышит раем, Не лучше ль истины, с которой мы скучаем…» Дмітрієва, «Все мои тайны сон перервал»… М. Цвєтаєвої, «Не презирайте снов, из блаженных ворот исходящих, Эти
блаженные сны смыслом великим полны»
Проперция. «Иногда я летаю… А ты, Иногда я
касаюсь звезды… Знаешь? В этом эфирном паренье нахожу я приют и забвенье… Часто вижу я чудные сны. В них с тобой мы…А, может, не мы?...» Л. Свєтлої.
Із 5 класу привчаю дітей до компаративістики. Компаративістика – це наукова методологія, котра на основі порівняльного вивчення встановлює певні
закономірності, формулює наукові закони. На мій погляд, це – найцікавіша форма
роботи, коли предметом вивчення є художній текст і учень перебуває в позиції
творця. Читаючи німецьку казку «Пані
Метелиця», згадуємо й казку Ш. Перро «Попелюшка», й українську народну казку
«Бабина дочка і дідова дочка», і чешську казку «Морозко», і російську «Мороз
Іванович». Вивчаємо давньоіндійську казку «Фарбований Лис», паралельно згадуємо
українську «Лис Микита» І. Франка, поему
Гете «Рейнеке Лис». Казки Андерсена «Снігова королева» і Пушкіна «Казка про
Сплячу царівну і сімох богатирів», У. Діснея «Білосніжка та сім гномів» і
мультфільм «Сіндерелла». Так із 5 класу учні навчаються порівнювати авторські
позиції, види мистецтв, культури різних народів, знаходять абсолютно вічні
цінності та їхні антиподи. Досліджують тексти, запрошуючи до співпраці
батьків. Спрацьовує ефект сімейного
читання.
Залучаю на уроках такі інтерактивні прийоми: мікрофон, робота в
парах, коло думок, створення різноманітних асоціативних кущів, лови помилку,
режисерування тексту, проблемні ситуації («Чи актуальне донкіхотство у ХХІ
ст?»), вікторини, дослідницькі завдання. Так, вивчаючи байки, пропоную учням теми уроків: «Кажуть, байка
тільки бреше, насправді, щиру правду чеше» чи «Гей, байку роздягнули, клятущі,
догола, Тоді побачили, що щира правда то була» ( І. Красіцький). Використовуємо
на одному уроці твори Езопа, Ж. де Лафонтена, І. Крилова, Л. Глібова. У
старших класах проводжу урок за темою
«Філософські камені» японської прози ХХ ст.». «Тисяча журавлів» Ясунара Кабата
і «Человек-ящик» Кобо Абе у світі японської культури». Або урок «Перекладачі ХХ
ст.: Максим Рильський, Григорій Кочур і Микола Лукаш». Тема «Пафос свободи,
віри у високе призначення людини. Роман Гарріс Бічер-Стоу «Хатинка дядька Тома»
та повість Марка Вовчка «Інститутка», переплітаючи зміст творів із уроками
історії нашої держави..
Із 6 класу формую на уроках уміння критично мислити за технологією
ЧПКМ ( читання та письмо для розвитку критичного мислення). Навчаю учнів таким
прийомам : кубування, гронування, титанік, карусель, кола Вена ( урок «Украдене
щастя». Анна Кареніна й Анна Задорожна),
дискусійна сітка Альверманна ( «Трагізм жінки, яка осмілилася кохати»), дискусійна
сітка («Чи винен Каренін в трагедії Анни?», «Чи зробив Анну щасливою
Вронський?»…), кошик, млинок, валіза, гаманець, акваріум та ін.
Технологія ЧПКМ активізує розумову діяльність
учнів, викликає емоційне ставлення до предмета,
стимулює захоплення ним, формує гуманістичне мислення. Отже, є актуальним, тому
що виховує громадян, які можуть розв’язувати суспільні питання на високому
інтелектуальному рівні ( урок «Біблійні мотиви у творчості Ф.
Достоєвського «Злочин і кара» і М.
Булгакова «Майстер і Маргарита») + інформаційні пакети, чорні й білі опоненти.
Створюючи умови для самореалізації
особистості через викладання літератури як мистецтва слова, дійшла висновку, що найоптимальнішим є таке навчання, яке використовує цілу низку стратегій
мислення. Тому я не акцентую увагу на якійсь одній стратегії, а намагаюся
урізноманітнювати й поєднувати їх.
Так
у 7 класі діти виявляють інтерес до проектів.
На мій погляд, це навчання, наближене до життєвих реалій. Метод проектів як
основа технології «Intel R Навчання
для майбутнього» – методика проектної діяльності учнів із застосуванням ПК, що
сприяє впровадженню інноваційних технологій. Проект – це учнівська самодіяльність, конкретна практична творча справа,
поетапний рух до мети, усвідомлений учнем. Наприклад, тема «Середньовічна
література» або «Що за диво ці казки».
Із учнями 8-10-х класів вивчаю питання
«Формування на уроках літератури
моральних компетентностей учнів із використанням сучасних інформаційних технологій». Наприклад, урок «У світі завжди
була чума» («Декамерон» Боккаччо і роман Камю «Чума») або урок «Східна мудрість
Омара Хайяма та веселі уроки моральності від О. Генрі». (Презентація книги «Анатомія мудрості. 106
філософів», 12 правил Дейла Карнегі, 13
життєвих правил Бенджаміна Франкліна, Програма вихованих людей» А. Чехова +
Біблія, моральний кодекс людини, Лицарський кодекс честі, абсолютно вічні
цінності та їхні антиподи). Учні використовують світовий інформаційний простір
залежно від особистого інтелекту, інтересів, мети, задачі та зверх задачі уроку. Ситуація успіху кожній дитині на
такому уроці забезпечена. Я дію за принципом: «Що мені заважає, те й допоможе».
Учні вишукують цікаві матеріали до уроків, залучаючи свої домашні ПК, планшети
і т. ін. Наприклад, урок-літературна гостина «Борис Пастернак. Шляхи долі.
Зустріч в Інтернет-кафе». Використовую теорію
і практику медіаосвіти як медіасередовище.
Щоб книжка стала джерелом натхнення, не
відмовляюся від елементів методики ТРВЗ
( теорія розв’язання винахідницьких завдань). Це урок-діалог-гра-робота-торжество. Пробую
проектно-конструктивну модель вивчення літератури. Наприклад, урок «Людина не
вічна на цій Землі. А діла, які вона залишає по собі, - Ото корінь життя
людського» ( І. Цюпа). Балада Міцкевича «Свитязь» та О. Цинкаловського «Бій з
ятвягами».
До кожного уроку підбираю епіграф та використовую його як
навчальну ситуацію. Наприклад, вірші В. Гюго – автора «Собору Паризької
Богоматері». Без книги в мире ночь
и ум людской убог.
Без книги, как стада,
бессмысленны народы.
В ней добродетель, долг
в ней
мощь и соль природы,
В ней будущность твоя
И верных благ залог.
Із 9 класу починаю з учнями вивчення зарубіжної літератури крізь призму
української культури. Наприклад, 1. Урок «Творча спадщина М. Ю. Лєрмонтова: погляд у ХХІ століття»( М.
Лєрмонтов, Т. Шевченко, Кость Герасименко, В. Сосюра, М. Рильський, Л. Костенко).
2. Тема уроку: «Комедію нам дайте, комедію, що служить…широким ідеалам». («Міщанин
шляхтич» Мольєра і «Мартин Боруля» Карпенка- Карого). 3.У 10 класі урок «Порівняльна поетика європейської нової
драми» за творами Г. Ібсена «Ляльковий
дім» і В. Винниченка «Брехня». 4. Урок «Вічні пошуки щастя» (О. Грін «Пурпурові вітрила»,«Лісова пісня»
Лесі Українки, «Синій птах» Моріса Метерлінга, О. Дусавицький «Синяя птица
Феникс»). Уроки проходять з епіграфом: «Потрібно вірити у можливість щастя, аби
бути щасливим» (Л.Толстой). Підводимо підсумок уроку прийомом «відкритий
мікрофон». Учні висловлюють не просто особисте ставлення до заявленої теми, а на
емоціях від почутого й побаченого пишуть вірші-сенкани.
Щастя Кохання
Безмежне,
тривале Взаємне,
нерозділене
Шукати,
прагнути, мріяти Відчувати,
бажати, вірити
Перебувати
у вічному пошуку Сенс
людського життя
Істина.
Щастя.
Материнська
любов
Синій птах
Щира,
всепоглинаюча Невловимий, омріяний
Берегти,
цінувати, віддячувати Шукати,
знайти, втримати
Гармонія
Мрія.
Позитивно сприймають учні й
проведення інтегрованих уроків із
залученням викладачів інших предметів, зокрема фахівців української та
англійської мови, бібліотекаря, психолога чи вчителя географії під час вивчення
життєвого шляху письменника. Наприклад, інтегрований урок (зарубіжна
література, українська література, художня культура) «Два поети – дві долі.
Життєвий і творчий шлях М. Ю. Лєрмонтова
та Т. Г. Шевченка».
Урок
«Війна – жорстокіше немає слова. О. Твардовський «Я убит подо Ржевом» і Г.
Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» ( учитель зарубіжної літератури,
учителі історії та географії, психолог).
Як же навчити жити кожну дитину?
Як зробити її мислячою, готовою приймати зважене рішення? Щоб дати відповідь на ці питання,
учителю слід постійно «творити нове». Уолтер Лішман з цього приводу зауважив:
«Там, где думают
одинаково, никто не думает слишком много».
Висновки. Свою місію вбачаю в тому, щоб готувати читачів, які вміють поділитися «плодами свого читання, своїх роздумів». Те, що відволікає від книги, мрію зробити
союзником у створенні мотивації до читання. Із усіх мистецтв найважливіше – мистецтво читання. А. Вознесенський висловив думку про те, що у
майбутньому книжок не буде, але будуть читачі. На іншому континенті Хорхе Луіс
Бархес зауважив: «Говорять, що книга зникає. Я думаю, що це неможливо», просто «Глагол
«Читать» не терпит повелительного наклонения» повідомляв Даниєль Пеннак, так як «Чтение – вещь
интимная и глубоко личная», – розмірковувала Марина Аромштам. Український
педагог В. Сухомлинський стверджував: «Читання – це віконце, через яке діти
пізнають світ і самих себе». За роки роботи з учнями впевнилася: потреби до
читання немає доти, поки учень ставиться до літератури, «как к происходящему не
с ним самим, а с другими».
Педагогічне кредо – сприяти самореалізації та самоактуалізації
особистості кожного учня. Самоактуалізація (за Маслоу) – це «прагнення людини
до самовтілення, до реалізації закладених у ній природою здібностей», тобто до
самореалізації.
Задача педагога. Знайти і розвинути «сонячну грань» кожної
дитини.
Досягненню мети сприяють:
·
розвиток художнього сприйняття, кожному
уроку свій образ (використання сучасних стратегій навчання);
·
організація творчої діяльності, самостійність і незалежність суджень ( урок за романом О. Уайльда «Портрет Доріана
Грея»);
·
герменевтичний підхід до аналізу твору;
·
розвиток асоціативного мислення
(специфіка символів у творчості Поля Верлена, Мацуо Басьо, Гійома Аполлінера);
·
розвиток внутрішньої свободи (бажання
висловитися, презентувати свою роботу, себе, свої думки, пошук);
·
спільна діяльність учителя й учня (суб’єкт-суб’єктні
відносини);
·
навчати досліджуючи ( «Урок-портрет за
творчістю Ду Фу»);
·
формування естетичної рецепції кожного
учня ( «Лірика Фета крізь призму імпресіонізму»).
Погляд
у майбутнє. Із учнями 10-11-х
класів працюю над створенням кластерів – переосмислення інформації
через схеми й таблиці. Це виділення смислових одиниць тексту та їх оформлення в
вигляді пучка. Кластер містить ключові слова, ідеї, подані в логічній послідовності
текстів. Кластер дає змогу подати великий обсяг інформації в структурованому,
систематизованому вигляді, виявити ключові слова теми, + а) підвищується
мотивація; б) мозок краще запам’ятовує модель; в) відбувається засвоєння
матеріалу на рівні розуміння; г) догматичне мислення перетворюється на
критичне; д) ключові слова полегшують пошук інформації в Інтернеті; ж) забезпечують власне бачення проблеми; з)
психологічний комфорт забезпечує парна й групова робота; е) застосовувати
кластери можна як на стадії виклику, осмислення, так і рефлексії. Кластери поки
що використовую як основну форму домашнього завдання.
У зв’язку з поставленою метою у своїй роботі прагну
досягти якісно нового рівня викладання зарубіжної літератури. А це вимагає постійного
вдосконалення, передусім на основі досягнень педагогічної науки та передового
досвіду кращих учителів нашої країни та інших держав шляхом його грунтовного
вивчення, узагальнення й впровадження у власну практику. Особливу увагу приділяю формам і
методам повернення за парту читаючого
учня через створення умов для самореалізації особистості та викладання літератури як мистецтва слова, бо
саме вирішення цієї проблеми, на мою думку, дає можливість створити якнайкращі
умови для розвитку особистості та
підготовку учнів до власного життя,
виховає майбутніх політиків, практиків, учених нашої суверенної
незалежної держави…
Критерії та
результати ефективності педагогічного досвіду:
·
доведено ефективність використання інноваційних
технологій на власному досвіді;
·
розроблено систему застосування
інноваційних технологій, спрямованих на створення оптимального освітнього
середовища для самореалізації особистості, удосконалення навичок самостійної
навчальної діяльності, саморозвитку, самоконтролю;
·
розвивається художньо-образне мислення,
інтелектуальні, творчі здібності учнів, їхньої емоційно-духовної сфери;
·
підвищився рівень творчих здібностей
учнів та взаємовідносин учитель-учень, учень-учень, учень-група учнів,
клас-учень, клас-учитель;
·
підвищився рівень вмінь і навичок в усіх
видах читацької діяльності, різних сферах спілкування (особистісна, публічна,
освітня);
·
активізована робота щодо ознайомлення зі
здобутками художньої, оригінальної та перекладної літератур;
·
аналізується та інтерпретується
літературний твір у літературному та культурному контексті, взаємозв’язку з іншими видами
мистецтв;
·
підвищився рівень стійкої мотивації до вивчення не тільки зарубіжної літератури, а й
української мови та літератури, іноземних мов, мов літератур національних
меншин;
·
зросла увага до потужних можливостей
Інтернет-ресурсів, використання яких сприяє формуванню сучасного читача,
озброєного найновішими технологіями пошуку, одержання та використання
пізнавальної інформації;
·
зі світової літератури – учні на уроках
прагнуть до постійної творчості,
пошуково-дослідницької діяльності (знаходити, сприймати, аналізувати,
оцінювати, систематизувати, зіставляти різноманітні факти та відомості);
·
відбувається формування мовленнєвої й
читацької культури, творчих здібностей, культури ведення діалогу, розвиток
критичного мислення та естетичних смаків учня;
·
досвід використовується на практиці
іншими вчителями навчального закладу;
·
досвід показав, що створення
оптимального освітнього середовища із застосуванням інноваційних технологій дає
позитивні результати в навчанні й вихованні підростаючого покоління, необхідні
для життєвого й професійного вибору, у бажанні реалізуватися у суспільстві як творча
особистість.
Перспективи розвитку досвіду: * поширення досвіду роботи щодо
самореалізації особистості учня шляхом створення оптимального освітнього
середовища через викладання літератури як мистецтва слова;
·
проведення майстер-класів для вчителів
початкової ланки та викладачів мов і літератур;
·
підготовка навчально-методичних
посібників для вчителів-словесників;
·
організація низки квестів для учнів із
підготовки до контрольних робіт, ДПА, ЗНО,
під час дистанційного навчання;
·
проведення моніторингу валідності
обраної моделі, якості поширення та результативності ППД.
Література
1. Бухлова Н. В. Вчити
вчитися. Самоосвіта й самореалізація особистості // Завуч. – 2003.- Вкладка.
2. Ісаєва О.О. Про
основні парадигми шкільної літературної освіти // Науково-педагогічні
діяльність Є.П. Голобородько. Матеріали
науково-практичної конференції. – Херсон. РІПО, 2010. – с.85
3. Концепція літературної освіти в 11-річній школі /
Ніколенко О.М. // Українська мова й література в середніх школах. -2010. - №10.
c.10.
4. Концепція творчої самореалізації особистості
школяра и умовах розвитку шкіл нового типу// збірник наукових праць
Харківського державного університету ім.. Г. Сковороди, 1998, №6.
Вип.1-с.140-143.
5. Куцевол О.Ь. Методика
викладання української літератури (креативно-інноваційна стратегія): Навчальний
посібник./ Куцевол О.М. - Освіта України,2009.-464 ст.
6.Левченко Л.С. Творча
самореалізація особистості як мета
освітнього процесу// Матеріли науково-практичної конференції «Розвиток творчої
особистості вумовах закладів нового типу».-Суми, 1998.-с.5-8
7. Мацевко-Бекерська М. //Актуальні
проблеми викладання літератури у середній та вищій школі. Султанівські читання.
Збірник статей/ Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2012.-ВипускІІ.-с.91-100
8. Мельниченкова Л. Створення
програм самореалізації особистості як стимул до розвитку літературної
компетенції учня//Всесвітня література в сучасній школі.-2012.-№2-с.2-4
9. Нестеренко Г.О.Особистість у
нелінійному суспільстві:Монографія.Нестеренко Г.О.-Запоріжжя. Просвіта,
2004.-140с.
10. Педагогічна Конституція
Європи (електронний ресурс)-Режим доступу:http://www.arpue.org/index.php/uk/chazopyz-yevropeizki-pedahohichni-ztudii/pedahohichna-konztytutziia-yevropy.-Загол.
з екрану.
11. Фурман А.В. Освітні сценарії
у системі модульно-розвивального навчання(наук.вид.)/ Фурман А.В.-Тернопіль:
НДІ МЕВО, 2009.-208 с.
12. Шалагінов Б. Урок літератури:
Роздуми літературознавця про шкільну методику: зб. статей/ Шалагінов Б.-К.:
Грамота, 2013.-с.208.
13. Штейнбук Ф.М. Методика
викладання зарубіжної літератури в школі/ Штейнбук Ф.М.-К.:Кондор, 2007.-360 с.
